Аж до кінця XX століття вважалося, що з Середнього та Східного Сибіру, ​​Японії та інших районів східної Азії зозулі мігрують у південно-східному напрямку та зимують на півдні Індії, півдні Китаю, у В'єтнамі, Малайзії, Індонезії та на Новій Гвінеї.

Щоб у неї було більше пташенят Зозуля перекладає на прийомних батьків всі витрати на вирощування потомства: будівництво гнізда, насиджування пташенят, видобуток їм їжі. Це дозволяє самці відкладати близько 10 яєць на сезон, що неможливо при «звичайному» гніздуванні.

Дівчата у Швеції з її допомогою визначали, скільки їм залишилося «ходити в дівках», а в Англії перше кукування ставало символом приходу весни, і фермери, почувши заповітні звуки, кидали роботу та влаштовували «Свято зозулі». У Росії ж у пташки традиційно дізнаються тривалість життя.

Харчуються різноманітними комахами та їх личинками, поїдають у тому числі «опушених» гусениць, яких інші птахи практично не використовують у їжу, із задоволенням їдять ягоди, яйця дрібних птахів. Є вказівки на поїдання пташенят і навіть мишенят. Зозулі дальні мігранти.