У 1840 році композитор Михайло Глінка написав на вірш Пушкіна романс, присвятивши його коханій — Катерині Керн (дочки Анни Керн). Вірші Пушкіна разом із музикою Глінки забезпечують твору популярність у широких колах.

Керн Глінка Керн, що пробуджували музичну уяву композитора. З думками про неї було складено кілька п'єс, зокрема «Вальс-фантазія». Для Е. Керн Глінка написав і романс «Я пам'ятаю чудову мить» на вірші, присвячений її матері.

Глінка написав десять романсів на вірші А. Пушкіна. Серед них: «Визнання», «Я тут, Інезілья», «Адель», «Не співай, красуне, при мені», «Нічний зефір» та ін.

І. Глінки; «Євгеній Онєгін» (1878) та «Пікова дама» (1890) П. І. Чайковського; «Моцарт і Сальєрі» (1898), «Казка про царя Салтана» (1900), «Золотий півник» (1907).