У зимовий період олені можуть зібратися в одному місці або розбитися на групи та перебувати на кількох ділянках. Іноді в суворі зими на порівняно невеликій площі може одночасно збиратися до тисячі оленів. Лісові північні олені чують ягель під глибоким снігом і розкопують кучугури копитами.

Це пояснюється адаптацією оленів до холоду під час еволюції. Такі сезонні коливання викликають у крові північних оленів збільшення концентрації етанолу та ацетальдегіду (продукту розпаду етилового спирту).

Наприклад, північні олені восени із тундри мігрують у підзону північної тайги, йдучи на територію Евенкії, Якутії (Саха), Ямала. Там вони проводять зимівлю, а навесні розпочинають зворотний шлях у тундру.

Жорстка вовна навколо і між роздвоєних копит подовжується, перетворюючи їх на снігоступи. Тепер олень менше провалюється у сніг і не ковзає на льоду. Зимова шерсть у нього густа. Вовни всередині порожнисті як макарони, це чудово зберігає тепло і допомагає перепливати швидкі річки.