У Х столітті частина уйгурів прийняла іслам, інша частина залишилася буддистами. У 1397 році мусульманська і буддистська уйгурські держави об'єдналися. Ця держава зберігала незалежність до 1759 року, коли вона впала під навалою маньчжурів.

Прийняття ісламу предками уйгурів належить до періоду правління караханідського правителя Сатука Абдукерима Бограхана (X століття).

Період ранньодержавних кочівницьких утворень – каганатів – у Центральній Азії (Перший Уйгурський каганат, 647-689 роки; Другий Уйгурський каганат, 744-840 роки). Період виникнення та тривалого історичного життя осілих держав у Східному Туркестані та Ганьсу, IX—XIII ст.

Уйгури – мусульманський народ, який протягом століть проживає на північному заході Китаю. Більшість уйгурів оселилося на території найбільшої за площею провінції Сіньцзян, яка є одним із найменш населених та найвіддаленіших регіонів країни.