Насамперед диспозитивність проявляється в надання учасникам цивільно-правових відносин свободи вибору варіанта поведінки в межах, обмежених законом, правами та законними інтересами інших осіб. Диспозитивність – це міжгалузеве та багатоаспектне правове явище.

Диспозитивність — важливий принцип громадянського права, згідно з яким особи мають право самостійно розпоряджатися своїми правами та засобами їх захисту.

Принцип диспозитивності у цивільному процесі розуміється як свобода осіб, насамперед сторін, розпоряджатися своїми матеріальними правами та процесуальними засобами захисту. Свобода дій сторін, але у межах закону, визначає і сутність громадянського процесу.

Диспозитивна норма — норма права, яка передбачає варіант поведінки, але при цьому надає суб'єктам права можливість, у межах законних коштів, врегулювати відносини на власний розсуд. Диспозитивні норми притаманні приватного права (зокрема й у цивільного права).