Відповідно до «Положення про Військ Донський» 1835 року Військо було поділено на чотири округи на чолі з окружними генералами. Козачі чини мали таку назву: козак, урядник, підхорунжий, хорунжий, сотник, під'єсаул, осаул, військовий старшина, підполковник та полковник.

За національністю 78% козаків були росіянами, 17% – українцями, а 5%, що залишилися, припадали на зарахованих до козацтву калмиків, осетин, татар, бурятів, монголів і якутів.

Дослідження показало, що генетично донські козаки подібні до нанесення Південних областей Росії та України. Загалом козачий генофонд не відрізняється від східних слов'ян. Найбільша частка точних збігів із гаплотипами козаків у 8% виявлено у південноруській популяції.

На чолі Війська знаходився Військовий наказний отаман, який мав права генерал-губернатора з цивільної частини і командувача військ округу з військової. Він очолював військове управління, до якого входили Військовий штаб, управління Донської козацької артилерії та цивільне обласне управління Війська Донського.