У творі використовується протиставлення двох світів: цивілізації та природи. Через цю тему і розкривається тема кохання. Тема розповіді полягає в тому, що молоді люди, які полюбили один одного, не підозрюють, що їхня любов заздалегідь приречена і в тому, що людина повинна знаходитися якомога ближче до природи.

Вона сильна, красива, здорова.) – Кому протиставлена ​​Олеся у повісті? (Олеся у повісті протиставлена натовпі – перебродським селянам.)

Тим самим головний конфлікт повісті Купріна виявляється «ксенофобським» протистоянням не між «своїм» і «чужим», а між «своїм» та «своїм, що мімікрує під чуже».

Одного негодного вечора Ярмола розповідає Івану Тимофійовичу, що вітер, що піднявся, — справа рук чаклунки, і про те, що в лісі живе відьма Мануйліха зі своєю онукою.