Давньотюркський лист (орхоно-єнісейський лист) (ін. тюрк. 𐱅𐰇𐰼𐰜⁚𐰌𐰃𐱅𐰏 – /tyryk bɪtɪg/) – писемність, що застосовувалася в Центральній Азії для записів тюркських мовами в VIII-X століттях н. е.

Стародавні тюрки у цьому сенсі були оригінальні, а писали на дерев'яних дощечках, званих "жазба", на них ножем вирізалися написи про кількість людей, коней, податей та худоби. Але писемність була у хуннов, а й у скіфів.

на основі арамейського листа була розроблено найдавнішу писемність в Центральної Азії – Хорезмійська писемність.

Давньотюркська писемність заснована на графемі, що складається з 40 тамгоподібних знаків, у своїй структурі має фономорфемний характер. Знаки були універсальними, тому всі тюркські народи легко могли їх читати та писати.