Церква дозволяла вінчати дівчат з 12-13 років, а юнаків – з 14-15 років. У Повісті минулих літ згадувалося, що у слов'янських племенах в'ятичів, радимичів і жителів півночі у чоловіків було по дві-три дружини.

Проте варто пам'ятати, що дворяни, купці, багаті козаки та міщани видавали доньок заміж досить пізно — з 21 до 24 років. З 1874 чоловіків у 21 рік стали поголовно призувати до армії. Служили тоді від трьох до шести років, а одружилися і ще пізніше — у 24–27 років.

Відповідно до імператорського указу 1830 року, мінімальний вік для одруження було підвищено до 16 років для нареченої та 18 років для нареченого. Однак селяни і нижні верстви міського населення нерідко зверталися до духовної влади за дозволом видати заміж дочку в більш ранньому віці.

Як у 1920-х у СРСР шлюбний вік підвищували, а потім знижували Кодекс законів про шлюб, сім'ю та опіку, який набув чинності 1 січня 1927 року, окрім інших нововведень, передбачав підвищення шлюбного віку для жінок. Тепер вони могли виходити заміж у 18 років, а не у 16, як раніше.