Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість шкідливої ​​речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких хворобливих змін в організмі та несприятливих спадкових змін у потомства.

Гранично допустима концентрація (або ГДК) – величина, що характеризує максимальну кількість речовини, яке може перебувати в об'єкті вимірювань у момент часу без шкоди для живих організмів, і є основною величиною екологічного нормування вмісту токсичних речовин у природному середовищі.

ГДК шкідливої ​​речовини у повітрі робочої зони – гігієнічний норматив для використання при проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, обладнання, вентиляції, контролю за якістю виробничого середовища та профілактики несприятливого впливу на здоров'я працюючих.

ГРАНИЧНО ДОПУСНІМА КОНЦЕНТРАЦІЯ ПРИЙМАТИ В АТМОСФЕРІ – максимальна концентрація домішки в атмосфері, віднесена до певного часу опосередкування, яка за періодичного впливу або протягом усього життя людини не чинить на нього шкідливої ​​дії, включаючи віддалені наслідки, та на навколишнє середовище.