Історію конфлікту можна розділити на чотири епізоди (Mnookin & Verbeke, 2009): Домінування франкомовних еліт, прорив фламандського руху, зміна ролей в економічному процвітанні та зміна інституційної структури. Бельгія здобула незалежність від Нідерландів у 1830 році. 21 листопада 2017 р.

(і) Франкомовна меншина була помірно заможною та здібною. Це викликало обурення у голландської громади. (ii) Голландська громада отримала перевагу фінансового покращення та освіти. Це проклало шлях до напруги між голландськомовною та французькою спільнотами в 1950-1960-х роках.

Коріння проблеми сягає понад 2000 років тому, виникаючи з доісторичні міграції, зовнішня політика Римської імперії, революції в 16 і 19 століттях, дві світові війни та розвиток економічних розбіжностей у самій Бельгії.

Головною політичною проблемою Бельгії було питання про розподіл влади між голландськомовними та франкомовними людьми. У Бельгії 59% людей розмовляють голландською, а 40% людей розмовляють французькою. Однак у столиці Брюсселі 80% людей говорять французькою, тоді як 20% людей говорять голландською.

Рішення: напруга між нідерландськомовною та франкомовною громадами в Бельгії була спричинена тим фактом, франкомовна спільнота меншини була більш процвітаючою та могутнішою, ніж більшість голландськомовної спільноти.

У міру загострення міжнародної напруженості влітку 1914 р. Німеччина планувала обложити Францію, перетнувши Люксембург і Бельгію, незважаючи на їх нейтралітет. Обидві країни відмовили німецьким військам у вільному проході й зазнали вторгнення 2 та 4 серпня відповідно.