На відміну від валянок бурки не є суцільною конструкцією, а зшиваються з кількох деталей. Також у цих зимових чобіт є окрема підошва. Для надання привабливого виду виробу, а також збереження краси області швів прийнято обшивати за допомогою виконаних зі шкіри смуг.

Від самого початку валянки, або, по-сибірськи, піми, були коротенькими, а їхні халяви сукняними. Таким взуттям не гидували навіть короновані особи: і Петро I, і Ганна Іоанівна із задоволенням носили виготовлені спеціально для них піми.

Валени, катанки, самокатки, чесанки, валенухи, валежки – як тільки не називають взуття з вовни в Україні! Але звичним зимовим взуттям валянки були не завжди: колись предмет розкоші в селянських сім'ях носили «в чергу», давали у посаг нареченим і навіть передавали з покоління до покоління.

Прообразом валянок були традиційні повстяні чоботи кочівників Євразії («пими»). На територію Русі валянки стали проникати в період Золотої Орди через тюркські та монгольські племена, взуття у деяких з них робилося у вигляді теплих повстяних панчох, поверх яких одягали чоботи.