Хоча вірмени жили в Абхазії ще з середньовіччя, значна вірменська імміграція в Абхазію почалася наприкінці XIX століття, після початку в Туреччині вірменських погромів і геноциду вірмен. У жовтні 1879 на Піцундському березі висадилася перша група понтійських вірмен Трапезундської області імперії Османа.

Антропологічно вірмени відносяться до вірменоїдного типу південної гілки великої європеоїдної раси і є головним чином нащадками урартів, які змінили свою мову, але також хурритів, лувійців та носіїв власне протовірменської мови.

Дияконова, вірменська етнос сформувався у XII—VI ст. до зв. е. внаслідок злиття лувійських, хурритських та урартських племен, що населяли Вірменське нагір'я в епоху бронзового віку.

Число вірмен, переселених з Ірану, становило 40 – 50 тисяч жителів. У ході та після Російсько-турецької війни 1828 – 1829 років з Туреччини було переселено 90 тисяч вірмен. Переселення вірмен з Туреччини та інших східних держав було продовжено та протягом наступного періоду.