Повість була написана Достоєвським у вересні-листопаді 1848 року. У цей час Достоєвський тісно здружився з поетом і письменником Олексієм Плещеєвим, разом з яким вони перебували спочатку в літературно-філософському гуртку Миколи та Андрія Бекетова, а пізніше і в гуртку Михайла Петрашевського.

«Білі ночі» — повість про самотність людини, яка не знайшла себе в несправедливому світі, повість про щастя, що не відбулося. У «Білих ночах» є тема відібраного кохання та безплідної мрії, але це не головне. Для Достоєвського важливий характер мрії, який впливає людську душу.

У високих широтах Сонце наближається до горизонту по пологій траєкторії і занурюється під нього повільно. Причому влітку навіть опівночі воно не встигає подолати зону сутінків і одразу починає підніматися. Тобто повноцінна астрономічна ніч наступити не встигає. Це явище і отримало назву білих ночей.

Головна героїня повісті; 17-річна «премиленька брюнетка», з «хорошенькими маленькими ручками», при першій зустрічі з Мрійником — у «премиленькому жовтому капелюшку і в кокетливій чорній мантильці».