У руках магістратів була зосереджена виконавча влада, право законодавчої ініціативи та (спільна з сенатом) значна частина адміністративних функцій. У республіканський період влада магістратів, усі їхні права та обов'язки походили від держави.

magistratus — сановник, начальник) — загальна назва державної посади Стародавньому Римі. Виникнення магістратур відноситься до періоду встановлення Римській республіки (кінець VI століття е.).

Щороку римляни збиралися на Марсовому полі, щоб вибрати з-поміж корінних повноправних громадян, яких називали патриціями, двох консулів. Вони були найвищими посадовими особами республіки. Консули керували державою, скликали сенат та народні збори.

Вищими магістратами римської республіки були консули. Консули керували роботою сенату та скликали народні збори.