У широкому сенсі дифракція світла – прояв хвильових властивостей світла . Приклади: розсіювання світла крапельками туману, формування зображення оптичними системами (наприклад, мікроскопом) тощо явище, що зникає в межі λ → 0, залежить від довжини хвилі світла λ.

Дифракцією світла називається явище відхилення світла від прямолінійного напряму поширення під час проходження поблизу перешкод. При дифракції світлові хвилі огинають межі непрозорих тіл і можуть проникати в ділянку геометричної тіні.

Дифракція волн (лат. diffractus — буквально розламаний, переламаний, обгинання перешкоди хвилями) — явище, що поводиться як відхилення від законів геометричної оптики при поширенні хвиль.

Явище дифракції проявляється особливо чітко, якщо розміри перешкод можна порівняти або менше довжини хвилі. При дифракції поверхня хвилі викривляється біля країв перешкоди. Дифракцію пояснюють з допомогою принципу Гюйгенса. Кожну точку хвильового поля слід розглядати як джерело вторинних хвиль.