Основний спосіб визначити наявність, причину та рівень страху – бесіда дитини з фахівцем. За допомогою психотерапевтичних методик та опитувальників лікар може виявити початкове джерело переживань, оцінити поточний емоційний стан малюка.

Приблизно у віці 3-х років дитина починає відчувати так звані символічні страхи. Найчастіше зустрічається страх темряви.

Спочатку дитина боїться залишитися один, без підтримки близьких, цурається невідомих людей. У період з 2 до 3 років дитина виявляються страхи біль, висота, гігантських тварин. Після 3 років – страх темряви, уявних істот, казкових персонажів. Страх темряви збігається за часом з розвитком уяви дитини.

Діти переймають страхи від нас, батьків. Якщо мама боїться собак, дуже великий шанс, що і дитина їх боятиметься. Те ж саме стосується страху перед грозою та багато іншого. Діти тривожних мам, готових у всьому довкола бачити потенційну небезпеку для свого малюка, виростають надобережними та боязкими.