«Розквіт» же припав на часи Людовіка XIV, коли вони почали поширюватися Європою і набули певного церемоніалу. Придворні бали XVIII-XIX століття виконували функцію офіційного прийому, зустрічі високопосадовців, послів. В Англії бали були місцем, де суспільство виявляло себе якнайкраще.

У XVIII столітті було прийнято відкривати бал польським танцем чи полонезом, цей танець замінив менует, другим танцем на балу був вальс. Кульмінацією балу була мазурка і завершував бали котильйон. Кавалери на балах заздалегідь записувалися, запрошуючи жінок на різні танці.

Бали давалися цілий рік, але сезон починався з пізньої осені – часу найбільшої концентрації представників вищого світу в міському середовищі – і тривав весь зимовий період, за винятком періодів, коли слід постити.

У цьому випадку свято починалося з вальсу, в якому можна було вільно кружляти залом. Завданням кавалера було вести те щоб пари не стикалися. Потім слідували мазурка, кадриль, полька – вони були у списку обов'язкових танців. Додатково могли танцювати гавот, краков'як, угорку та інші.