В акті 4-му, сцені 7-й, королева, увійшовши, оголошує королю та Лаерту про смерть Офелії: «… Вона намагалася по гілках розвісити свої вінки; підступний сук зламався, і трави і вона сама впали в плач потік.

Офіційно вважалося, що дівчина потонула випадково через те, що несла важкі відра і втратила рівновагу. Однак по окрузі ходили чутки, що Катаріна наклала на себе руки через нещасливе кохання. Сталося це у грудні 1579 року, коли Шекспіру було шістнадцять років.

Проте тут можуть заперечити і те, що Офелія збожеволіла не лише через смерть батька, а й через те, що Гамлет залишив її. Але те, що вона пристрасно його любила, ніде не оповідається, мало того, після розмови з Гамлетом вона повністю була впевнена, що він зійшов з розуму, і вимовляє: О, що за гордий розум битий!

Ось чому сцени, де Гамлет відкидає Офелію, пройняті особливим драматизмом Жорстокі слова, які він каже їй, даються йому важко, він вимовляє їх з відчаєм, бо, люблячи її, усвідомлює, що вона стала знаряддям його ворога проти нього і для здійснення помсти треба відмовитися від любові.