Тана́х (івр. תנַ"ךְ; також мікро (מִקְרָא) — «читання»; китвей ха-кодеш (כִּתְבֵי הַקֹּדֶשׁ) — «Священне прийнята в івриті назва єврейської Біблії, акронім назв трьох її розділів. Термін «Танах» увійшов у вжиток у Середні віки.

Згодом із акроніму назв трьох розділів (Т, Н, Х) склалася звична сьогодні збірка єврейських священних текстів. ТаНАХ. Іноді слово «Тора» може також використовуватися як синонім всього Танаха, у цьому сенсі воно включає не тільки перші п'ять, а й усі 24 книги Танаха.

Центральним становищем ортодоксального юдаїзму є віра в те, що Усна Тора була отримана Мойсеєм під час його перебування на горі Сінай, і її зміст століттями передавався від покоління до покоління усно, відмінність від Танаха («єврейської Біблії»), що зветься «Письмова Тора» («Письмовий Закон»).

Тора, або П'ятикнижжя, – це перші п'ять книг єврейської Біблії і, відповідно, Старого Завіту християнської Біблії. У П'ятикнижжя входять книги «Буття» (єврейська назва Берешит, «На початку»), «Вихід» (Шмот, «Імена»), «Левіт» (Вайікра, «І покликав»), «Числа» (Бе-мідбар, «У пустелі») ) та «Повторення закону» (Деварим, «Слова»).