Його ідея була в тому, щоб зробити перенесення каністри максимально зручним. Для цього Грюнвогель вирішив оснастити прямокутну каністру трьома ручками. Та, що посередині, призначалася для транспортування тари однією людиною. Дві ручки по краях дозволяли переносити наповнені важкі каністри вдвох із напарником.18 Nov 2019

Саме така конструкція ручок дозволяла полегшити передачу каністр по ланцюжку, з рук до рук. Вона ж полегшувала хват каністри у процесі переливання пального.

Зміщена від центру горловина забезпечує повітряну подушку над поверхнею пального та його ламінарний перебіг при переливанні – без перемішування та пульсацій, тобто без булькання. Сифонна трубка у горловині, забезпечуючи рух повітря, також полегшує наповнення та спорожнення каністри.

Вінценц Грюнфогель, голова відділу розробок компанії, запропонував ідеальну конструкцію – Wehrmacht-Einheitskanister («каністра для армійських підрозділів»). Розробка Грюнфогеля ємністю 20 л та сухою масою 4 кг зварювалася з двох штампованих листів металу з одним коротким швом «за екватором».