Проблема полягає в тому, що лінза, через яку ми сприймаємо, часто спотворена нашими генетичними схильностями, минулим досвідом, попередніми знаннями, емоціями, упередженими думками, власними інтересами та когнітивними спотвореннями.

Хоча наше сприйняття дуже точне, воно не ідеальне. Ілюзії виникають, коли процеси сприйняття, які зазвичай допомагають нам правильно сприймати навколишній світ, обдурюються конкретною ситуацією, так що ми бачимо щось, чого не існує або що є неправильним.

Проблема сприйняття є проблема того, як можливе сприйняття— як можливо, наприклад, бачити незалежні від розуму об’єкти, замість того, щоб робити висновок про них на основі усвідомлення чуттєвого досвіду, у світлі твердження, що лише видимість завжди безпосередньо присутній у розумі.

Помилки сприйняття – це помилки або упередження в тому, як ми сприймаємо та інтерпретуємо інформацію з нашого оточення. Ці помилки можуть виникати через різні фактори, наприклад наш минулий досвід, культурне походження або когнітивні упередження.

Ваш мозок приймає сигнали від ваших органів чуття, потім додає та віднімає власну інформацію, як машина для редагування. Коли ви бачите, чуєте або відчуваєте ілюзію, ви зрозумієте, що ваш мозок використовує мішок сприйняття, щоб створити вашу «реальність». Навіть коли ви знаєте, як працює ілюзія, ваш мозок залишається на перцептивному автопілоті.