Однакові сніжинки у виняткових випадках зустрічаються і в природі: вперше це було зафіксовано фахівцями Національного центру атмосферних досліджень США у 1988 році. Але й у цьому випадку, незважаючи на зовнішню подібність, вони мали різну атомну структуру.

Через властивості молекул води, які мають гексагональну кристалічну решітку, сніжинки стають шестикінцевими. Але вони вкрай рідко бувають ідеально симетричними. Існують мільярди різних їхніх варіацій, і на перший погляд усі вони здаються унікальними.

Втім, є й простіша класифікація, розроблена 1951 року Комісією снігу та льоду Міжнародної асоціації наукової гідрології — лише 7 форм снігових кристалів та 3 види заморожених опадів.

Сніжинки падають по одній, тому їх легко розглянути. При слабкому морозі сніжинки схожі на снігові кульки – "снігова крупа". А при сильному вітрі йде «сніговий пил», тому що вітер обламує у сніжинок промені та грані. Коли ні морозу, падаючи на землю, сніжинки приліплюються друг до другові і утворюють «снігові пластівці».