Ці напрями мали між собою великі відмінності. Представники одного з них – слов'янофіли – виступали за просування самобутності Росії, слов'янської православної ідеї, а західники орієнтувалися в основному на Захід і пропонували у всьому брати приклад з нього та на його досвіді будувати нове суспільство.

Представники обох течій сходилися у цьому, що кріпацтво є пережитком, ознакою відсталості Росії. Однак слов'янофіли вважали за потрібне ліквідувати його «зверху», за участю державної влади та дворян, а західники вважали за потрібне прислухатися до думки селян.

Слов'янофільство – Літературне і релігійно-філософське протягом російської суспільної та філософської думки, що оформилося в 30-х-40-х роках XIX століття і орієнтоване на виявлення самобутності Росії, її типових відмінностей від Заходу.